- хибити
- [хи/биетие]
-бл'у, -биеш, хи/бл'ат'; нак. хиб, хи/бтеи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
хибити
Смотреть что такое "хибити" в других словарях:
хибити — (хыбити) мінуць, прамінуць … Старабеларускі лексікон
хибити — блю, биш; мн. хи/блять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому небудь; помилятися. || Не влучати в ціль; промахуватися. || перен. Збиватися з правильного шляху; збочувати … Український тлумачний словник
хибити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
хыбити — хибити (хыбити) мінуць, прамінуць … Старабеларускі лексікон
мазати — ма/жу, ма/жеш; наказ. сп. маж; недок. 1) перех. Покривати шаром чогось рідкого або жирного. || Укривати шаром глини. || Білити. || неперех., по чому. Робити мазки на якійсь поверхні. 2) перех., розм. Те саме, що бруднити 1). Мазати одяг. 3) перех … Український тлумачний словник
позівати — а/ю, а/єш, недок., діал. 1) Зівати не дуже сильно або час від часу. 2) перен. Припускатися помилок; хибити. 3) перен. Зяяти … Український тлумачний словник
позівати — дієслово недоконаного виду злегка зівати; хибити діал … Орфографічний словник української мови
хыб'яти — хыб ям, б яш, б ят, Пт. Хибити, схибити, проминутись; не влучити … Словник лемківскої говірки
